Історія"Тут історія кожному дивиться в вічі, Промовляє до нас трепетним плином віків, Ккняжа доба, криваві з чужинцями січі, Белз свою гідність і честь захистити зумів." Дмитро Климчук Белз - одне з найдавніших міст Східної Європи. На історичній арені Белз з’явився на початку XI ст. вже як значне місто західної окраїни Київської Русі. Вперше місто згадане літописцем у 1030 році, коли київський князь Ярослав Мудрий здiйснив похiд проти польського короля, щоб вiдвоювати Червенськi гради, і здобув Белз. У „Повісті временних літ” під цією датою зазначено: „Ярослав взя Белзь”. Безперечно, що укріплений город на цьому місці виник ранiше, нiж звiстки про нього потрапили на сторiнки лiтописiв, адже археологічні дослідження датують його заснування на зламі Х-ХІ століть. Спочатку Белз був уділом Володимирського столу, а в 1170 р. став столицею окремого князiвства. Першим белзьким князем був Всеволод Мстиславович (1170-1195), який започаткував династiю Всеволодичiв, що правила у Белзі до 1234 року. В другій половині ХІІІ ст. Белз належав Леву Даниловичу, і залишався центром удільного князівства. У 1377 р. закінчується самостійність Белзького князівства. Васал угорського короля Владислав Опольський, який отримав Белзщину до своїх володінь, бажаючи перетворити Белз у значний осередок, у 1377 р. надає місту Магдебурзьке право на самоврядування та низку інших привілеїв, зокрема право складу солі. У 1462 р. Белзщина входить безпосередньо до складу Польського королiвства і Белз надовго стає центром воєводства. Року 1509, після того, як татари знову спалили місто, Белз одержав повторне підтвердження маґдебурзького права та низку привілеїв, які сприяли його бурхливому розвиткові. Розширюється місто "в паркані", тобто оточене дерев'яними укріпленнями з баштами, закладається нова Ринкова площа на південь від давнішої, названої Старим Ринком, що проіснувала до Першої світової війни, розвиваються різні ремісничі цехи. До Белза прибувають нові мешканці, збільшується юдейська громада. Місто стало важливим культурним центром. У червні 1590 року в Белзі відбувся перший з'їзд руських єпископів, резолюція з’їзду стала основою Берестейської унії. Белз майже повністю був дерев'яним, часті пожежі нищили його забудову. Після руйнації міста в козацьких і шведській війнах, щоб відновити господарське життя, 1665 року король Ян Казимир зрівняв в особистих правах белзьких юдеїв з християнами. Ремісничі цехи потрохи переходили до рук ізраелітів. У місті збільшилася кількість ґуралень та винниць. Трагедією для Белза стала пожежа, яку спричинили шведи 1704 року, коли вигоріло передмістя та частина міських будинків. 1739 року згоріли катедральна церква Св. Миколи та Василиянський монастир, заснований у 1697 році Феліцияном Потоцьким. На жаль, незважаючи на старання холмсько-белзького єпископа Максиміліяна Рилла, белзька катедра більше не відновилася. З переходом 1772 року Белза - воєводського центру - до Габсбурзької монархії, занедбаний стан та бездоріжжя призвели до втрати майже всіх його адміністративних функцій. Толеранційний патент, що його надав цісар Йосиф II 1789 року, зрівняв юдеїв та християн, ліквідував окреме судочинство, скасував отримання дозволів на будівництво громадських споруд, запровадив метрики загального зразка. Ліквідація обмежень призвела до витіснення християн на передмістя, і на середину XIX ст. центральну частину Белза на 60 відсотків замешкали юдеї. Після того, як у Белзі оселився рабин Соломон Роках, місто стало одним з центрів хасидизму й осідком рабинів-цадиків. Тут виник великий релігійно-освітній центр зі славною синагогою, бет-мідрашем і талмуд-торою. Белз перетворивсяся на характерне українсько-юдейське містечко зване штетлом. Наприкінці XIX ст. господарське життя міста пожвавлюється. Цьому сприяло відкриття 1884 року залізничної колії Сокаль-Рава-Руська-Ярослав. Катастрофою для Белза стала Перша світова війна. Внаслідок зумисних підпалів російськими військами, одночасно з зайняттям міста, майже дощенту було випалено всю міську забудову разом з Ратушею, Народним Домом, бет-мідрашем, парохіяльним костелом. Після відходу російських військ у травні 1915 року австрійська влада робила спроби відбудувати місто. Одначе брак коштів та будівельних матеріалів сповільнювали ці наміри. З розпадом Австрії Белз на короткий період (з 01.11.1918 по 27.01.1919) стає повітовим центром ЗУНР. Влада II Речі Посполитої намагалася відродити місто. Тут були цегельня, тартак, фабрика з виготовлення дерев'яної покрівлі, а також місцева електростанція. В урочищі Замочок був зведений мурований костел для військового гарнізону. У вересні 1939 року Белз захопили німецькі війська. За договором Рібентропа-Молотова місто ввійшло до складу Ґенерального губернаторства, утвореного німецькою окупаційною владою з польських земель. Цей період став голокостом для белзьких юдеїв - 1942 року було винищено всіх мешканців громади, поруйновано Велику синагогу та інші громадські споруди. В липні 1944 року Белз, після кількаденних боїв, захопили радянські війська. Місто ввійшло до складу Польської Народної Республіки. Під час боїв було зруйновано понад дві третини міської забудови, а також Домініканський монастир з костелом. Підписання договору про переселення українських і польських мешканців дало підстави новій польській владі, за сприяння НКВД, до середини 1946 року виселити все українське населення з Белза та околиць. Після виселення українців, у місті залишилось тільке польське населення - 800 осіб. Белз став загумінковим містом Томашівського повіту. Згідно з договором між СРСР і ПНР від 15 лютого 1951 року, Белз з околицею перейшов до Радянської України в обмін на Устрицький район і став районним центром Забузького району. 1963 року Белз ввійшов до Сокальського району. Містечко Белз вирізняється своєю тисячолітньою історією, в якій воно відіграло важливу роль. Белзьке князівство найдовше зберігало державницький дух та адміністративну цілість після падіння Галицько-Волинського князівства (1349-1462). Белз багатий на унікальні археологічні та архітектурні пам'ятки, багато з яких ще знаходяться під товщею грунту. Їх виявлення відкриє нові сторінки історії древнього міста. | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |